Арктика – не просто сніжна шапка Північного полюса. Це величезний район, що примикає до неї. Він включає у себе околиці материків Євразії та Північної Америки, прилеглі частини Атлантичного і Тихого океанів і майже весь Північний Льодовитий океан з островами. Крім того, південна межа Арктики збігається з кордоном тундри. Звідси – наявність різних кліматичних умов, різноманітної рослинності і тварин, абсолютно не асоціюються з обивательським поняттям про Арктичному регіоні. Загальна площа цього району – близько 27 млн кв. км. Для порівняння: площа Російської Федерації – 17,1 млн кв. км.
- Арктика – це надзвичайна краса: снігова пустеля, льоди, дикі тварини. Та й саме відчуття перебування на центральній точці планети – Північному полюсі – залишить незабутнє враження на будь-якого людини, який побував у цьому регіоні.
- Перше письмове свідчення про дослідження Арктики датується IV ст. до н. е.., коли грек Піфей з Марселя здійснив плавання в країну Туле, яка, ймовірно, була розташована далеко за полярним колом.
- На даний момент можна констатувати, що наукові дрейфуючі станції «Північний полюс» за чверть століття пройшли понад 40 тис. км – відстань, рівну екватора Землі.
- Росія – перша і єдина країна, яка використовує так звані дрейфуючі полярні станції. Кожна така станція являє собою встановлений на дрейфуючій крижині комплекс станційних будиночків, в яких живуть учасники експедицій. Вперше такий відносно дешевий і ефективний спосіб дослідження Арктики запропонував у далекому 1929 р. Володимир Візі, дослідник, що працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті. Завдяки існуванню дрейфуючих станцій російські вчені отримали можливість дослідити Арктику круглий рік.
Живий світ
- Незважаючи на низьку температуру, тут є життя. Ліси і льодові пустелі населені білими ведмедями, північними оленями, песцами, зайцями, леммингами. Тварини пристосувалися до суворих умов за рахунок товстого шару підшкірного жиру і густого хутра. Характерні для цих місць птиці – куріпки, білі сови, кайри, гагарки, чайки і навіть ворони. В арктичних водах і прибережних районах легко зустріти моржів, тюленів, нарвалів і білух.
- Завдяки взаємодії цих видів склалася цікава ланцюг живлення: рачки – риби – птахи – тюлені – білі ведмеді.
- А на початку 1980-х років на острові Врангеля і півострові Таймир з’явилися нові мешканці. Це довгошерсті волохаті мускусні бики, яких ще називають вівцебиками – вони одночасно схожі і на бика, і на вівцю. У минулі часи вони жили по всій Арктиці, але у більшості її районів вимерли і збереглися тільки на острові Гренландія і Шпіцберген. Доставлені за тисячі кілометрів на літаку, вони прижилися в нових місцях.
- Політична географія цього регіону також вельми цікава: справа в тому, що на цю велику територію пред’являють права одразу 5 (!) держав. У їх числі, зрозуміло, і Росія.
- На жаль, інтерес до Північного полюса і прилеглих до нього територій викликаний зовсім не величезною цінністю для наукових досліджень, а наявністю арктичного шельфу, в якому, як припускають вчені, залягає понад 100 млрд тонн нафти і газу, не кажучи вже про мінеральних копалин.
Клімат
- В Арктиці дуже холодне літо. Це результат танення льодів, що поглинають майже всю енергію сонця, якою виявляється недостатньо для нагрівання повітря. Середня температура взимку становить -36 °С, а в літні місяці – 0 °С.
- Всупереч громадській думці, температура тут рідко опускається нижче -40 °С. Відбувається це через притоку тепла від води океану. Мінімальні температури в Арктиці досягаються тільки над щільними шарами льоду і бувають нижче -50 °С. Слід зауважити, що, за свідченнями вчених, 55 млн років тому в нині холодному регіоні було тепло, як у тропіках, а температура води в Північному Льодовитому океані становила близько +18 °С!
- Сьогодні Арктика знаходиться під загрозою – клімат цього регіону є найбільш уразливим у світі. Коли ми говоримо про підвищення середньої глобальної температури на 2 градуси, то для Арктики це означає 5 градусів, а в деяких місцях – до 10.
- За останні 25 років льоди Арктики драматично змінилися, обсяг їх зменшився, вони стали значно «молодше» і тонше. Більше того, через зміни клімату змінюються течії в Північному Льодовитому океані, а це може вплинути не тільки на саму Арктику, але і на весь клімат планети.
Пустелі
Пустелі – це не тільки бархани або камені під палючим сонцем. Пустелі бувають і сніжні, звані арктичними. Наприклад, арктична пустеля зустрічається в горах Бырранга на Таймирі або острові Врангеля. Більшість території арктичних пустель вкрито льодовиками і камінням, зрідка мохом.
Ряду дослідників Арктика і прилеглі території цікаві тим, що під товщами льоду і вод Північного Льодовитого океану проходить гірська гряда з вулканами. Особливу увагу вчених цей факт привернув в 1999 р., коли сейсмографи зареєстрували найсильніші підземні поштовхи в одному з підводних гірських хребтів.
Американський океанічний інститут спільно з міжнародною групою дослідників заявив про потужний вибух глибоководного вулкана, вразивши цим повідомленням науковий світ, адже до 1999 р. всі були впевнені в тому, що така вулканічна активність на настільки величезній глибині просто неможлива.
Питання було в тому, як лава, придавленная товщею води, змогла прорвати 4-кілометровий покрив землі? Після проведених досліджень чільною була визнана наступна версія: над областю лави утворилася якась порожнеча, яка поступово стала заповнюватися вуглекислим газом. Накопичуючись, газ починав з величезною силою тиснути зсередини на земну кору і врешті-решт знайшов вихід, вирвавшись на поверхню разом з магмою і гірською породою.