Низька самооцінка.
Ця риса є характерною для всіх бідних людей. Це можна зрозуміти: звідки може взятися самооцінка у людини, яка не живе тим життям, яким хоче, а попросту виживає? У людини в житті відсутня улюблена і цікава робота, він не бачить місць, які мріє побачити. У нього відсутні в житті фарби і яскраві враження. Людина, що має психологію бідняка, не в змозі усвідомити, що хороші перспективи і багатство відкриваються тільки перед діяльними особистостями, які не боятися ризикувати, а в разі невдачі, пробувати знову.
Всі повинні.
Психологія бідняка діє на людину таким чином, що той строго переконаний в тому, що його забортна плата повинна бути гідною. Причина такого переконання проста: він якісно виконує свою роботу. Йому за це повинні платити стільки, щоб вистачило і на забезпечення сім’ї, і на побутові потреби, і на відпочинок, та ще й на себе коханого. Але ж мало хто замислюється, що людина сам погодився на роботу з такою мінімальною заробітною платою. Він все скаржиться на начальника, який відмовляється платити більше. Такі люди перекладають, як говоритися, з хворої голови на здорову. Тобто з себе на інших. Живе за принципом: «навіщо робити що-небудь, якщо від мене особисто нічого не залежить?»
Робота стабільна і не важливо, що мало оплачувана.
Така психологія бідняка передбачає вибір низько оплачуваною, але стабільної роботи. Робота, як правило, в держустановах. Логіка наступна: держава завжди зможе забезпечити роботою. А ось комерційна компанія може через час виставити на вулицю. За скільки самооцінка занижена, людина не розуміє, що знання завжди буде затребувані. Підсумок завжди один: нудна робота, не здатність освоювати нове.
Відсутність бажання бути активним.
Для отримання желаемогоя може через час виставити на вулицю. За скільки самооцінка занижена, людина не розуміє, що знання завжди буде затребувані. Підсумок завжди один: нудна робота, не здатність освоювати нов результату, необхідно докласти певних зусиль. Наприклад, пошук кращої роботи, з більш високою оплатою праці. Це передбачає постійне зростання. А ось людина з психологією бідняка не має ні бажання, ні вміння – так як ніколи не пробував – проявляти активність. Нова робота викликає страх, оскільки людина заздалегідь вирішив, що з нею йому попросту не впоратися. Ведеться пасивний спосіб життя, а бідність – слідство.
Страх перед змінами.
Вся справа в страху залишитися непотрібним. Люди з психологією бідності використовують такий девіз: краще мати зовсім небагато, ніж, у разі невдачі, потерти все. Таким людям перекрита дорога в бізнес, вони не отримують другої освіти, коли стукне 40 років. А в 50 років ні під яким приводом вони не переїдуть на інше місце проживання у пошуках кращого життя.