У такому вигляді, в якому ми з вами зараз бачимо ліжка, вони з’явилися в 15 столітті. А ось найперші ліжка робити почали в Єгипті. Тут ліжко могли собі дозволити лише багатії, так як для виготовлення ліжок використовували срібло, слонову кістку і золото. У ті часи ліжко було радше предметом статусним: у першу чергу по тому, що ціна її була занадто висока. А от для сну вона була вельми не зручна: ніжки в ногах були набагато нижче ніжок в узголів’ї ліжка. Простий народ спав на так званих матрацах. Вони були на біти або соломою, або листям. Так як спалень як таких не було, спали там, де доведеться: взимку намагалися заснути ближче до вогню, а влітку там, де подобатися.
А от у Китаї робили ліжка, з так званої «системою центрального опалення». Від вогнищ під подіум ліжка підводили тепле повітря. Завдяки цьому спати на ліжку було не тільки зручно, а й тепло.
До 19 століття ліжко в Північній Європі була надто великою розкішшю. У тих будинках, які могли дозволити собі придбати ліжко, спали не тільки звий сім’єю, але ще й зі слугами. Варто відзначити, що спали оголені, так як одяг коштувала не малі гроші, і ніхто не псував одяг під час сну. Єдина річ, в якій в ті часи спали – ковпак або ж очіпок. Вважалося, що така приналежність здатна захистити під час сну не тільки від комах, а й від нечистої сили. У ті часи люди були занадто забобонні. Вважалося, що в людини у сні здатний через вухо проникнути диявол.
У середні століття в Німеччині існував інший спосіб захисту від комах під час сну. Виготовляли так звані ліжка-шафи. Коли наставав час сну, лягали в ліжко і закривали дверцята, в яких було тільки маленьке віконце, відкривають обличчя. Такий предмет меблів був у забезпечених людей. Так само вони входили в придане дуже завидних наречених.