Ми живемо в десятковому світі. Десяткова система поширюється на все, від бінарних функцій комп’ютерів до кількості здачі, яку ви отримуєте в магазині. Так чому ж стандартний земний день не триває 10:00? Ми повинні сказати за це спасибі стародавнім єгиптянам.
У міру того, як цивілізація переходила від кочового мисливсько-собирательского спільноти до землеробським громадам, люди виявили необхідність вважати своє майно і предмети навколо себе. (Якщо ви йдете вранці на пасовище з п’ятьма козами, а повертаєтеся ввечері з трьома, і не можете помітити різницю – ваші справи погані). Концепція писемної мови ще тільки-тільки зароджувалася, і тому люди навчилися рахувати так, як це роблять маленькі діти – за допомогою десяти своїх пальців.
Єгипетські ієрогліфи 3000 року до нашої ери свідчать про використання в той час десятковоїсистеми. Так чому ж вони перевели свої годинники на двенадцатірічную? Багато хто вважає, що двенадцатірічная система з’явилася з лічильної системи, яку єгиптяни успадкували від ранньої шумерської культури, які використовували для рахунку НЕ цілий палець, а кожен окремий суглоб. Якщо ви розкриєте ліву долоню і будете використовувати кінчик великого пальця, щоб торкатися до кожного з трьох суглобів на чотирьох ваших пальцях, ви отримаєте в результаті дванадцять. Для вимірювання часу за допомогою цього методу єгиптяни розділили день на Дванадцятигодинний половини – або точніше, десятигодинний день, 2:00 ранкових і вечірніх сутінків, і дванадцятигодинну ніч.
А сам годинник єгиптяни засновували на русі неба. Вони відстежували серію з тридцяти шести маленьких сузір’їв, відомих як «декани», які послідовно вставали над горизонтом приблизно кожні сорок хвилин. Схід кожного нового декана відзначав початок нового години. Початок нової декади – єгипетського періоду в десять днів – відраховується від появи нового декана на східному небі прямо перед світанком.
За часів Дев’ятої династії (близько 2100 року до нашої ери) єгиптяни вдосконалили свій сонячний календар системою спостереження за регулярними появами цих зірок, і створили узагальнений річний календар. Тридцять шість декад склали триста шістдесят днів нового календаря. Нова система показала себе досить точною, щоб акуратно пророкувати щорічні розливи Нілу під час сходу Сиріуса, навіть не дивлячись на те, що фактична довжина годин змінювалася відповідно до сезону. «Були створені таблиці, які допомагали людям визначати час вночі за допомогою спостереження за деканами. Що дивно – такі таблиці були знайдені навіть усередині похоронних саркофагів, ймовірно для того, щоб мертві теж могли визначати час », говорить доктор Нік Ломб, куратор Сіднейської обсерваторії.
І хоча новий календар дозволив визначати час з великою легкістю, гнучкість покладених в його основу годин робила цю систему непотрібною для греків – їм був потрібний день з відрізками рівної довжини. Гиппарху, якого вважають найбільшим астрономом античності, приписують перетворення єгипетських зоряних годин на стандартизовані рівноденні годинник, якими ми користуємося в наші дні, і в яких кожен період світла і темряви в дні рівнодення розділені на дванадцять рівних відрізків.